Й.Ш. Агнон

Тема:  Великий єврей і України славний син – лауреат Нобелівської премії                       Шмуель  Йосеф  Агнон

Мета:

-           познайомити учнів з життєвим і творчим шляхом бучачанина – лауреата Нобелівської премії Шмуеля  Йосефа  Агнона, розкрити особливості естетики письменника;

-           продовжити навчання учнів пошуково-дослідницькій діяльності;

-           сформувати в учнів інтерес до особи митця і його творчої спадщини;

-           виробляти вміння шукати необхідну інформацію й користуватися довідковими відомостями з енциклопедій, Інтернету;

-           висловлювати власні судження та враження від творчості письменника-земляка;

-           розвивати пам'ять, увагу, вміння працювати з біографічним та текстовим матеріалом;

-           виховувати любов до рідного краю та шанобливе ставлення до талановитих земляків, їх творчості.

Цілі уроку.

         Учні знатимуть:

-         життєвий і творчий шлях Шмуеля Йосефа Агнона – лауреата Нобелівської премії,  бучачанина, його твори про Бучаччину, особливості творчої манери.

Учні вмітимуть:

-         користуватися додатковими відомостями з Інтернету, енциклопедій, бібліотечними фондами;

-         висловлювати свої судження та враження від творчості письменника-земляка; здійснювати пошуково-дослідницьку діяльність.

Тип уроку:

урок-конгрес з використанням презентації та елементами рольової гри.

Обладнання: портрет Шмуеля Йосефа Агнона, мультимедійний проектор, презентації, книга Самуїла Йосефа Агнона ”Бучач моє родинне місто“, конверти та поштові марки із зображенням письменника, літературна вікторина, чайнворд.

Форми, методи, види і прийоми роботи :

-         випереджальні індивідуальні завдання;

-         поділ на дійові особи за бажанням учнів: головуючий, літературознавці, вчені, працівники газети, філателіст;

-         самостійне опрацювання учнями матеріалу, результатом якого є повідомлення.

Епіграф уроку:

Той хто дає мудрість мудрим, нехай примножить і вашу мудрість…

Нехай наповниться земля знаннями і радістю вічною для всіх сущих на ній.

                                     Ш.Й.Агнон

Вислів:

                            І світ прокляв катівське плем’я враже,

                            Що попирало Бога і Закон,-

                            Про це живим казав і нині каже

Ізраїльтянин бучацький Агнон

                                     Петро Тимочко

І. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель:

Дорогі діти!

Результативність сьогоднішнього уроку залежатиме від наших спільних зусиль. Ми познайомимось із письменником, який зробив дуже багато для зближення двох великих народів – українського і єврейського.

Як ви вважаєте:

-         Чому наш урок розпочався саме із спогадів про цю людину, адже у нас українська література

(Орієнтовані відповіді учнів: Агнон жив на Україні, народився у Бучачі, Україна - друга Батьківщина, яку описав у своїх творах…).

-           Чому місто, у якому народилась людина найдорожче?

(Орієнтовані відповіді учнів: тому що це рідний край, батьківщина, друзі, родина, сім’я…).

Так, це сім’я, друзі, батьківський поріг, любов до рідної мови. Людьми, які любили Бучаччину були: неперевершена співачка Соломія Крушельницька; письменники Осип Назарук, Орест Авдикович; громадський діяч Роман Воронка;  книговидавець Йосиф Кнебель; реформатор сцени Мар’ян Крушельницький; відомий пошуковець військових злочинів Симон Візенталь, видатний юрист Богдан Футей.

Давайте заглянемо у минуле Галичини, де євреї з’явилися близько тисячі років тому. Протягом цього тривалого часу поступово створювався галицько-єврейський субетнос, що має свої особливості звичаїв, традицій, мови. З галицького єврейства вийшло чимало діячів, які зробили невмирущий внесок у культуру свого народу і всього людства. До них належить релігійний реформатор Ізраїль Бешт, видатний просвітитель Йосисф Перль; засновник галицької школи вчених-істориків Нахман Крохмаль і його видатний послідовник Соломен Іегуда Рапопорт; вчений з основоположників квантової хімії, Нобелівсський лауреат Роальд Гофман; всесвітньовідомий музикант-скрипаль Ісаак Стерн; видатний письменник Карл Еміль.

Серед них, майже, невідомий на Батьківщині, але добре знаний у новітньому письменстві, класик єврейської літератури Шмуєль Йосеф Агнон. Йому першому серед народжених в Україні, і першому серед тих, які пишуть на івриті та ідиш, присудили Нобелівську премію в галузі літератури (1966) за ”глибоко оригінальне мистецтво оповіді, навіяне єврейськими народними мотивами”. Агнон талановито змалював історичний і психологічний портрет євреїв. Та, мабуть, найголовніше для нас, земляків письменника, є те, що Агнон все своє довге життя ілюстрував, підтримував багатовікову спорідненість долі, нерозривні зв’язки галицьких євреїв і українців.

Давайте уявимо собі,що ви потрапили на конгрес, мета якого – обговорити  життєвий і творчий шлях лауреата Нобелівської премії Шмуеля (Самуеля) Йосефа Агнона. Делегати конгресу: вчені, літературознавці, працівники газети, філателісти – розкажуть про долю цієї людини.

Оскільки деякі факти будуть для вас новими і цікавими, то коротко занотовуйте їх у зошитах.

ІІ. Опрацювання краєзнавчого   і літературознавчого матеріалу         

    (Виступи заздалегідь підготовлених учнів.)

Учитель: А зараз запрошую до слова головуючого.

         Головуючий.

До слова запрошується провідний вчений з Єрусалиму (прізвище учня), який познайомить вас з життєвим і творчим шляхом Самуеля Йосефа Агнона.

Вчений  1.

Лауреат Нобелівської премії Шмуель Йосиф Агнон (справжнє прізвище –  Чачкес) народився в м. Бучач 17 липня 1888р. в сім’ї торгівця шкірами, який отримав освіту равина. Мати була грамотною жінкою. Великий вплив на майбутнього письменника мав дід по материній лінії, купець Іегула Фарб.

Здібний хлопець спочатку вчився читати, тримаючи в руках Святе письмо. Малий Агнон відвідував хедер, а потім “Беф Хамідрам” (“Будинок навчання”), де вивчав Талмуд, твори давніх єврейських письменників, повчання хасидів.  Підлітком стає активним сіоністом. Свої перші вірші Агнон опублікував у місцевій газеті на івриті і на ідиш. 18-річним юнаком він поїхав до Львова, де працював у єврейській газеті. 1907 р. Агнон емігрував до Палестини, де давав уроки івриту, працював секретарем іудейського суду. 1909 р. опублікував повість “Покинуті дружини”. Назва цієї книжки пізніше стала літературним псевдонімом. “Агнон” у перекладі з івриту означає “покинутий”. Із 1924 року Агнон стає офіційним прізвищем письменника. Всі твори він писав на івриті, використовуючи іудейську культуру, давні релігійні мотиви. З 1912 Агнон живе у Берліні, де вивчає класиків. Читає лекції з єврейської літератури, дає уроки івриту, разом із філософом Мартином Бубером збирає матеріали про хасидизм і засновує журнал “Юде”.

Вчений 2.

Німецький підприємець Залман Шокену в 1915р. виділяє йому стипендію на п’ять років для занять літературною творчістю і випуску антології єврейської літератури. Згодом Агнон з його допомогою відкриває видавництво, де випускає кілька повістей і збірників оповідань.

У 1919 р. одружується з Есфірі Маркс, з якою виховує дочку і сина.

Багато його рукописів і бібліотека ( понад 4 тисячі стародавньоєврейських книг ) згоріли під час пожежі у будинку Агнона. 1924 року письменник знову переїздить до Палестини. Згодом він писав: “Власне в Єрусалимі я написав все, що Бог вклав у моє серце і моє перо”. Творчий шлях Агнона продовжувався більше 60 років, майстерність і визнання приходили до нього поступово.

У 1930 році Агнон знову їде в Європу. В Берліні видає “Повне зібрання оповідань”.  1931 р.  відвідує Бучач та інші міста, де були іудейські общини. Впливовий американський критик Едмуні Уілсон в кінці 50-х років офіційно висуває кандидатуру Агнона на здобуття Нобелівськоєї премії.  Такої шани письменник був удостоєний у 1966 р. “за оригінальне мистецтво оповіді, навіяне єврейськими народними мотивами ”. На врученні нагороди Агнон виголосив коротку промову, в якій підкреслив вплив Талмуда та інших релігійних книг на  його творчість.

В останні роки життя Агнон став популярним письменником, національним кумиром, класиком літератури на івриті. Він був удостоєний багатьох літературних премій: Біалікської, Тель-Авіва, Ізраїлю та інших; звань почесного доктора університетів Єрусалима і США.

1962р. його вибрано почесним громадянином Єрусалима.

Помер Агнон 17 лютого 1970 року. Похований на Елеонському кладовищі в Єрусалимі.

Головуючий.

Щиро дякуємо за цікаву розповідь.

На превеликий жаль, Україна ще не має свого письменника - лауреата Нобелівської премії. Поки що ми можемо пишатися лише тим, що ізраїльський художник слова, лауреат цієї престижної нагороди Самуїл Йосеф Агнон є вихідцем із нашої землі.

А зараз вашій увазі пропоную інтерв'ю, взяте у дочки Агнона,

п. Емони - Ярон - Чачкес.

Дійові особи: кореспондент газети "Нова доба", п. Емона – дочка Агнона.

(діалог двох учнів)

Кореспондент газети "Нова доба": - Пані Емоно, ви вперше в Україні?

П. Емона: - Ні! Як турист побувала в Києві та Одесі. Але на Батьківщині батька вперше. Тут моє родовідне коріння. Ви навіть не уявляєте, як я мріяла побувати у Бучачі.

К. - І все-таки по книгах батька, який присвятив бучацькій землі майже сімсот сторінок своїх творів, очевидно, добре вивчили наш край.

Е - Заочно так. Але хотілося побачити Бучач, Золотий Потік, Скоморохи, Чортків, Тернопіль, чарівну Стрипу, про яку з любов'ю писав батько.

К. - За яку книгу Шмуель Йосеф Агнон був удостоєний Нобелівської премії, тому що в різних українських друкованих виданнях немає одностайності в назві твору. Згадуються два романи: “У серцевині морів“ та “Гість на одну ніч“. 

Е. – Гадаю, що батькові присудили в 1966р. найпрестижнішу світову премію за всю його літературну спадщину. І сьогодні перевидаються його твори “Проста історія“, "Старі і молоді разом", "Дні богобійного страху", "Видання заміж". Але під час вручення премії згадувалася книга "Гість на одну ніч".

К. – Агнон помер у 1970 році, але, наскільки нам відомо, його ім’я і твори популярні в Ізраїлі.

Е. – Справді, його романи й тепер мають свого масового читача. Він навіть зображений на національних грошових купюрах. А в Єрусалимі діє його музей. У Бучачі мені довелося відвідати місцевий історико-краєзнавчий музей, переглянути виставку татових творів. Вели серйозну розмову, аби у вашому місті з нашою допомогою відкрити філіал Єрусалимського музею. 

К. – Які Ваші враження від України, від батьківського краю?

Е - Чудові. Природа, а особливо люди, з якими довелося зустрічатися, справили на мене незабутнє враження.

Головуючий.

А дальше ми помандруємо сторінками творчості Ш. Й. Агнона. До слова запрошуються наші літературознавці.

Літературознавець 1.

Серед скарбів, надбаних людством, особливе місце займають твори світової літератури. Яке значення має творчість Ш. Й. Агнона для світової спільноти та єврейського народу, вже зрозуміло. А от яке значення він має для України, ще належить усвідомити й оцінити. Проте цей великий майстер слова, який народився в Бучачі на Тернопільщині, продовжує залишатися майже невідомим. В Україні не виданий жоден твір Агнона у перекладі на українську мову. Письменник багато доброго розповідав усьому світові про нашу землю, ілюстрував і леліяв багатовікову спільність долі євреїв і українців. А писати наш земляк почав дуже рано. "У п'ять років я написав першу пісню..." –  говорив Агнон на церемонії вручення йому Нобелівської премії.

Особливе місце в його творчості посідає образ рідної нам і йому Тернопільщини. Вже в перших автобіографічних оповіданнях "Птах мого дитинства", "Хустина", "Дві пари філактерій" - він зачарованими очима дитини, підлітка дивиться на вулиці, стародавні будівлі й архітектурні пам'ятки Бучача, пише про мешканців свого міста, як про "народ тямущий"...

Тему Тернопільщини автор розкриває у багатьох творах, написаних і виданих у Німеччині. Тепло зустріли читачі в Європі три його збірки оповідань "Оповідання", "В колі праведних", "Біля загати", в яких переважають теплі фарби, ностальгія за отчим домом.

Літературознавець 2.

1907 року Агнон разом з групою земляків емігрував на Святу Землю. Потім доля водила його по світу. Та через усі роки та мандрівки він зберіг любов до української землі, де народився, виріс, здобув освіту, зайнявся літературою. Своєрідною піснею місту Бучач став його роман "У серцевині морів".

У першій частині роману, дія якого відбувається в 20-30х роках минулого століття, зображено приготування до еміграції на Святу Землю групи бучацьких євреїв, їх щемне прощання з містом, подорож пілігримів через міста і села Тернопільщини, а далі - Хотин, Ясси, Стамбул, Єрусалим. Перед читачами, мов у сповільненому кінофільмі, проходить їх нестримна мандрівка через містечка та села, зупинки в корчмах, приязні зустрічі й розмови із селянами, внутрішньоетнічні та міжетнічні контакти. Вперто просувається невелика група містечкового люду з Тернопільщини - крізь розруху й погроми, гнів і підкуплену милість місцевих чиновників, крізь безсилі злидні та достаток, що нічого не вартий. Це лірико-епічний твір, філософська притча про одвічні проблеми буття людини в просторі й часі, нерозривність зв'язків галицьких євреїв із місцем свого народження, з українцями.

Літературознавець 3.

У романі тісно переплітаються зображення реального буття, побуту, звичаїв бучацьких міщан і міфологічні та релігійні мотиви, притчі, перекази широка гама іудейських народних символів. Сповнені глибокого ліризму малюнки неповторної природи Галичини, краса міст і сіл Тернопільщини. Ось бучацькі євреї, які збираються до Палестини, найняли два довгі вози –  один для чоловіків, другий – для жінок, склали на них свої пожитки, щоб вирушити у дорогу. Цінні речі, власні будинки та крамниці продали, а золото замаскували в тороки. І пішли просити дозволу та благословення у покійників.

Одні пішли до могил батьків і своїх близьких, а інші до могил праведників, які упокоїлися на українській землі. Потім пілігрими взулися у справлені для дороги великі черевики, підбиті залізними цвяхами. Щоб зносу їм не було. І так пішли вони, щоб гуркіт було чути з кінця в кінець міста. Відтоді, за висловом письменника, говорять у Бучачі про крикунів : "шумлять, ніби на Святу Землю йдуть". Обійшли вони всі будинки на вулицях містечка, прощаючись із живими. Питали кожного зустрічного українця чи єврея: "Може затаїв ти на мене яку образу, невдоволення? Може, я твій боржник, то прости." А вночі, після молитви в синагозі, пішли прощатися з річкою Стрипою: "Всі річки течуть у море. Стрипо, Стрипо, не гнівайся на нас у путі, прости, що тебе покидаємо".

Головний герой роману візник Гананія, коли довідався, що бучацькі міщани вибираються до Ізраїлю, добився до Бучача й благав взяти його за візника. У кінці путі він ніби пірнув у "морські глибини", але щасливо з них виринув.

Увесь Бучач "місто мудреців і купців", і сусідній Язлівець ладилися з від'їжджаючими. І православні українці вийшли проводжати подорожніх, які виїжджали до Палестини.

Адже стільки пережито спільно в мирі й злагоді! Селяни навіть цілували їх одяг, падали долілиць, пригощали джерельною водою, а коням давали обрік, щоб показати свою пошану до Святої Землі. Поки дорослі обіймалися, діти гладили й розчісували кінські хвости, бо до рук людей на возах дотягнутися не могли. З тих пір у Язлівцях людині дрібній, яка леститься до вищих і керівних, кажуть: "Іди розчеши кобилі хвіст…"

Уривки з цього роману, в перекладі на українську мову, публікувалися у виданнях української діаспори в США, Німеччині, Франції, Канаді. Літературознавець 4.       

1931 року Агнон приїздив на Тернопільщину, відвідав Бучач, Тернопіль, міста і села довкілля. Зустріч з Батьківщиною і її людьми лягли в основу роману "Гість на одну ніч", що вийшов у світ 1939 року. Проте дія роману відбувається відразу після першої світової війни. " Гість" – сам автор повертається в містечко, у якому народився і виріс, і застає повну розруху - матеріальну, духовну, моральну.

"Куди не глянеш – всюди лише незгоди та злидні" – пише Агнон. Постають зі сторінок роману зруйновані синагоги й церкви, безлюдні школи, люди залякані й затуркані. Автор пішов пішки до середини міста. Від залізничного вокзалу до ринку дорогу можна подолати за 15-20 хвилин, але він йде аж півтори години, бо кожен дім, кожне румовище затримує його і нагадує йому дороге минуле. Ледве знайшовши місце в готелі, він іде на міст, щоб помилуватися Стрипою. Руїни понівеченого війною рідного міста навівають смуток на його душу. Навіть криниця, з якої Собеський пив воду, коли повертався з війни переможцем, розбуджує сумні відгомони: її сходи розбиті, затерся надпис на таблиці, а мох довкруг почервонів, неначе кров, ніби ангел смерті обтер об нього свій ніж. На вулицях не видно веселих хлопців і дівчат, як колись, не чути співів і сміху...

Автор побажав побачити хату, в якій жив у дитинстві та юності. Вулиця до батьківської хати вела лівим берегом Стрипи. Колись була вона спокійна. При вході до неї стояла пошта; в половині дороги — гімназія, а при кінці — жіночий монастир. Автор не побачив лавок. Акації вирубано, будинки здебільшого зруйновані. Залишилася незаймана тільки Стрипа. Постукав до брами будинку, в якому колись жив із ріднею, але ніхто її не відчинив. Глянув крізь вікно, але нікого не побачив. Тоді пішов до хати, де мешкав його друг Куба, тепер бучацький лікар. Колишні товариші довго дивились мовчки один на одного, зворушені, довго не могли заговорити.

Літературознавець 5.

І ще один епізод із твору: "Над Стрипою, поблизу Гімназійної вулиці, стоїть стара хата. Війна пощадила цю халупу. Живе в ній самітня вдова Фрида. На стіні висить знімок її чоловіка у військовому однострої. Його ім’я Єфрайм Йосель, а місто жартома звало його Францом Йосифом, а Фриду - цісаревою. Побіч Єфрайма стоять чотири її сини, всі у військових мундирах. Вони всі загинули на війні. А де ж знімок Еліменеха? Мати сховала його, бо вірить, що він живий і повернеться додому. Фрида живе самотньо. Ніхто до неї не заходить. Чекає сина Еліменеха і приходу Месії. Померла, не дочекавшись ні сина, ні Месії. "

Різні мотиви у творах Агнона про наш край не завжди спокійні  і привабливі. Приклад гіркої неприязні до євреїв змальовано в оповіданні

"У вирі", про події в довкіллі Бучача. Тут місцевий поміщик та його прислужники у день єврейського свята Новоліття та юдейського Дня Спокути організували обвал мосту через Стрипу і загибель у вирі багатьох євреїв, які їхали на возах до міста, щоб спільно молитися.

Вчитель.

Агнон постійно тужив за рідним краєм, бачив його у снах. Бучач та його довкілля стали темою багатьох казок письменника. Казки Агнона нерідко є переспівом народних легенд Галичини.

А зараз ми познайомимося з оповіданням "Із недруга в товариша", яке нагадує казку. (Учні переказують зміст твору).

      

ІІІ.  Евристична бесіда.  

·              Чим саме оповідання “Із недруга в товариша” нагадує казку?

Орієнтована відповідь:

              (Оповідання “Із недруга в товариша” нагадує казку тим, що починається словами: "Давним-давно…", події повторюються три рази)

·              Як поставився вітер до героя, чому?

       Орієнтована відповідь:

              (Вітер не хотів змиритися із тим, що герой будував хату. Не один раз самовпевнений і жорстокий вітер руйнував будинок)

·            Що вирішив зробити герой твору?

     Орієнтована відповідь:

              (Герой був наполегливий і працьовитий. Він не звертав уваги на самовпевнений вітер і рішуче зводив житло)

·            Чи вдалося йому побудувати будинок?

     Орієнтована відповідь:

            (Незважаючи на всі перешкоди, герой все ж таки побудував дім)

Риси притаманні вітрові та герою твору:

Вітер:

·         Сильний

·         Самовпевнений

·         Незалежний

·         Жорстокий

Герой:

·         Наполегливий

·         Рішучий

·         Працьовитий

·         Волелюбний

·        Чому вітер угамувався і став ввічливим?

Орієнтована відповідь:

(Вітер зрозумів, що йому не подолати героя. Угамувався і став ввічливо поводитись, ставши із недруга товаришем.)

·        Що свідчить про наполегливість і працьовитість героя?

Орієнтована відповідь:

(Наполегливість і працьовитість свідчать про те, що у будь-якій ситуації можна знайти порозуміння і стати друзями.)

 (Для аналізу можна взяти оповідання “Довбушева бартка”).

ІV. Літературна вікторина.

1.     Місто у якому народився Агнон.

2.     Річка Бучаччини.

3.     Прізвище нобеліанта.

4.     Просвітитель, якого вшановував Агнон.

5.     Вулиця поруч з вулицею Агнона.

6.     Куди емігрував Агнон у 1907 році.

7.     Країна, в якій був удостоєний почесних ступенів.

8.     Псевдонім.

9.     Яку книгу вивчав у дитинстві.

10.           Хто висунув Агнона на здобуття Нобелівської премії.

11.           Ім’я дружини Агнона.

12.           Премія 1966 року.

Відповіді:

1.     Бучач.

2.     Стрипа.

3.     Чачкес.

4.     Фрейт.

5.     Міцкевича.

6.     Свята Земля.

7.     Єрусалим.

8.     Агнон.

9.     Талмуд.

10.           Едмуні Уілсон.

11.           Есфіра.

12.           Нобелівська премія.

Чайнворд.

1.     Місто в якому народився письменник.

2.     Прізвище письменника.

3.     Річка Бучаччини.

4.     Псевдонім письменника.

5.     Яку премію Агнон отримав у 1966 році.

6.     Оператор французького телебачення, який знімав фільм про Агнона.

7.     Єврейське ім’я письменника.

Відповіді:

1.            Бучач

2.            Чачкис

3.            Стрипа

4.            Агнон

5.            Нобелівська

6.            Аріель Лісса

7.            Самуель

   

 V.  Рефлексивно-оцінювальний етап.

          Вчитель:

Ш.Й. Агнон любив свою Батьківщину – українську землю, Тернопільщину. Свою пошану до України він передав у спадок дітям. Відтак, донька Агнона Емона-Чачкес-Ярон у жовтні 1996 року побувала на Тернопільщині (разом з групою французьких журналістів, які створюють телевізійний фільм про Агнона). Донька письменника прагне відкрити в Бучачі філію Єрусалимського музею свого батька. Агнон багато хорошого і різного оповідав про Галичину всьому світові, по-своєму сприяв єврейсько-українському порозумінню і співпраці. Нобелівський лауреат з Тернопільщини, увінчаний лаврами за видатний внесок у загальнолюдську скарбницю духовності та культури, заслужив інтерес і глибоку повагу до себе в Україні. Відзначаючи 110-річницю від дня народження, вдячні земляки Агнона назвали його іменем одну з вулиць Бучача, яка пролягла поруч з вулицями Шевченка і Міцкевича. А до ювілею 700-річчя заснування Бучача видано книжку творів Агнона "Бучач – родинне місто моє" українською мовою (переклад уродженки Бучача Хвостенко Марії).

Головна ідея, яка проходить через усі твори письменника – заклик до "розпорошених по цілому світу" євреїв: “навернутись до Бога, і повернутись до дарованої Господом Землі, бо Бог через Мойсея обіцяв, що всі повернуться до родинного гнізда".

Питання для учнів:

·        Що нового ви дізналися на уроці?

·        Чи зацікавило вас життя письменника-земляка?

·        Який висновок ви можете зробити з усього почутого?

·        Чи збігаються ваші думки із словами Агнона, взятими за епіграф.

VI. Само- і взаємооцінювання навчальної діяльності.

Домашнє завдання.

Обов’язкове: укласти таблицю життєвого і творчого шляху Панаса Мирного; продумати запитання до біографії письменника; прочитати розділи роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні? "

За бажанням: прочитати будь-який твір Агнона.

Література рідного краю: Франко і Тернопільщина.